19.09.2014 00:25

для всіх

183

7 | 7

 © Наталка Янушевич

Ця ніч – моя! Усім до неї - зась!

Ця ніч – моя!

Усім до неї - зась!

Цупка-цупка непросвітлима саржа, 

Хоча краєчок сивого узявсь

І я на ніч прокинулася старша.

Хоч буде світло. Будуть і слова.

Прийдуть думки про щось погомоніти.

Хоч обрію предвічна тятива

Напнеться сонцем, зливою і вітром.

Хоч я усе те знов переживу –

Занурюсь у цебро суєт по душу, 

І полюблю некошену траву, 

Рожеву мальву та старезну грушу.

Хоч розгублю намистечком скляним

У тій травиці вражень самоцвіти, 

І буду синіх слів густі льонИ

Комусь безперестанно говорити.

А ніч – моя!

Нікому не віддам!

Її в теплі не так уже й багато.

Вона для мене - спокою вода

І сила інші барви розрізняти.