Котиться, котиться, котиться світ

з рубрики / циклу «Чи( )є майбутнє?»

Котиться, котиться, котиться світ,

Губить, марнує життя зорецвіт.

Хто ж йому винен, що доля лиха.

Крутить, штовхає підступна пиха.

Хто йому винен, що люди є злі:

Темні думки, ну а руки в золі.

Дим від старих попелищ ще не згас.

Тягнуться руки: новим уже час.

Нащо Бог розум людині підніс?

Нащо плекав його, волю возніс?

Серце гниле нівелює усе,

Дідько рогатий народ свій пасе.

Що за країна, що то за народ,

Що за неволю стрибає у ДОТ?

І по велінню тієї ж руки

Ладен насильство сусіду нести.

Може, то правда: розум дрімає?

Глузд полохливо в підвалі лежить.

От тільки змій у вухо співає.

Хтиво нашіптує: ворог не спить!

Ворог підступний, хитрий і сильний.

Всюди агентів розставив своїх.

От тільки де він справді помітний?

Лиш на екранах й в уяві лихій.

Правда гірка, жахлива водночас.

Встало суспільство, звільнившись від пут.

Ледь із колін піднялось, і в цей час.

Чобіт у спину штовхає у бруд.

Котиться, котиться, котиться світ,

Губить, марнує життя зорецвіт.

Темрява швидко приходить туди,

Де хтось вже майже дістався мети.

26.04.2014