Непрохана
Спитала дозволу в сусідів на гостини –
А вже в домівці нашій топчешся з зими.
Ошатно прибрана в криваві намистини
І білий саван видаєш за палантини.
Щодня вмиваєшся жіночими слізьми.
Помилуй… Боже… Біди, горе відведи!!!
Кричиш: «Цей дім не ваш!». Під курявою диму
З стволів розпечених регоче сатана.
Вдовою сивою на землю павутину
Снуєш із… пуль! Серпом безжально пуповину
Землі-красуні відтинаєш ти щодня!
Ім’ям жіночим нарекла себе… Війна!!!
Стоять під сяйвом граду воїни-солдати,
Що без п’яти хвилин як були ще дітьми…
В калейдоскопі днів рясніють густо дати,
Де в телеграмах чорних – біль важкої втрати…
Не для таких гостей у нас цвітуть сади!!!
Війна, до біса йди!!! Й поплічників візьми!!!
