Вцілів
з рубрики / циклу «UKR1.415beta»
Там шматочок чистого неба,
та вікна рідного дому,
і ваші долоні в моїх.
Там нічого вже більше не треба,
там від мене втікає втома,
і дзвіночком дитячий лунає сміх.
Там садок, що ми посадили,
шарудить в прохолоді листям,
розростаючись під зеленню олівця.
Ви мені додаєте сили
і пошарпаний аркуш в клітинку
я щораз горну до лиця.
Безпілотне небо зашторене димом,
зруйновані обстрілом шанці
і штаб польовий догорів,
тоді кучно падали міни
та в пробитій, армійській касці,
дитячий малюнок вцілів.
