Замріяно дивилась вслід
з рубрики / циклу «Про долю»
Замріяно дивилась вслід,
Сльоза вогнем котилась,
Пішов перевертом весь світ,
Вона сама лишилась.
А він пішов у небуття,
Так швидко і невчасно,
Таке воно земне життя,
Серденько його згасло.
Ідуть до школи онучата,
Їм лиш тепер радіти,
Не дочекався цього свята,
Як їй без нього жити?
Сльоза упала на долоні,
Немовби та жарина,
Вона не проклинає долі,
Внуки його частина.
м. Славута,
