27.08.2014 01:00
для всіх
2334
    
  9 | 14  
 © Оля Стасюк

Пурпурові вітрила

Пурпурові вітрила

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»



Перепечене місто спинилось від сонячних чар.

Йому хочеться випити дощ і нарешті поспати.

Пурпурові вітрила розірваних дощенту хмар

Наді мною летять – таємничі, величні, крилаті.


Вони линуть і линуть, торкнувши ледь-ледь горизонт

Якісь надто пурпурні, шалено-таки кольорові.

І коли у мені ця печаль перейде врешті фронт, 

Лиш вони повернуть до життя моє серденько знову.


Я кричатиму їм! Я вкладу це гаям у вуста, 

Нехай гори говорять під сонцем високим і світлим:

Пурпурові вітрила, вітрила нового життя

Скоро прийдуть у світ, вони ген шаленіють на вітрі!


Їм замало Землі, вони вищі за простір і час, 

Переписані з пісні і зіткані з щирої мрії.

Пурпурові вітрила ще житимуть десь поміж нас, 

Вони ж вічні в пориві і вічні у власній стихії!


Я чекатиму їх, як нових неосквернених доль, 

Хай пошарпаних трошки, та точно вже непересічних.

Це ж не ті-бо вітрила, як видивлялась Асоль, 

Не для неї лише вони в небі – для всіх. І навічно.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.01.2016 18:50  Олексій Миколайович => © 

зараз параграф розказувати будеш

 02.09.2014 21:19  Деркач Олександр => © 

Чудово...любов до творчості Олександра Гріна до сих пір зберіг)

 27.08.2014 12:10  Світлана Рачинська => © 

Дуже сумно і надзвичайно романтично... Чарівна просто лірика, Оль) Чудово!

 27.08.2014 01:49  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Гарні душевні вітрила))