Монолог вітру

з рубрики / циклу «Осіння феєрія»

Погляньте, як біжить поважний пан,

В якого щойно вкрав я парасольку,

І те дівчисько в захваті. Он там,

Вона танцює у калюжі польку!

Лиш мама невдоволена. Так я

Подарував їй жолудь. Вцілив в тім’я

Вже посміхається. Здивована… Ще б пак!

Згадала Ньютона, напевно! От так дія!

Маленький песик смішно дзявкотить

Каштан побачив вперше. Нехай грає!

А ви казали: осінь так гнітить!

Хутчій виходьте, доки розважаю!

٭٭٭٭٭٭

Куйовдить вітер маківки дерев

Ніяк не заспокоїться – пустує

Ледь-ледь не закричить: ну от тепер

Ніхто нарешті більше не нудьгує!

Харків, 27.08.2014

Візьміть участь в обговоренні

30.08.2014 11:46 Панін Олександр Миколайович... => ©

Заспокоїли, хай бавиться.

29.08.2014 12:19 Панін Олександр Миколайович... => ©

Та ні, не про дівчинку, це спроба пожартувати про вітер-вітерець, себто - що з нього вийде, коли підросте та сили набере.

Отак потураємо малолітнім розбишакам, потім з них хулігани виростають.

{#} +

Чудово!!! Обожнюю осінь, жолуді, песиків і польки по калюжах! Вірш дууууже сподобався))

{#} Розвеселила))) У теорії - все воно так, але на практиці - песимістичного сприйняття осіннього пейзажу ніщо не подолає))) Це вже просто атавізм!

Танюшко, пречудово! Легко, зовсім не нудно! І навіть мряка за вікном вже не такою сумною виглядає)))