Ностальгія
Слова, текст пісні «Ностальгія» Анатолій
Знову іду по тінистих алеях твоїх,
І на душі сяє сонце, квітують сади.
Важко очам від фасадів будівель нових,
Та уві сні замок Любарта бачу завжди.
Пр.: Тут пройшли наші кращі роки,
Тут зустріли кохання своє.
Ми ростили дітей залюбки,
Віддавали серця їм свої.
Хай життя - це не лише свята,
І роки добігають кінця,
Та кохання і дружба свята
Зігрівають серця.
Плинуть роки - нам на зміну вже діти прийшли,
Та у думках і у праці ми ще молоді.
Час - зачекай! Справи ми завершили не всі.
І, як завжди, замок Любарта сниться мені.
