Нема в минуле вороття
Стеливсь осінній аромат
Жовтогарячих чорнобривців...
Для чого ж знищив із гармат
Той мир безжалісний убивця?
Навіщо розділив життя
Він на "війну" і "до війни",
Навіщо в чорне небуття
Від матерів ідуть сини?
У змучених людських серцях
Слізьми набралась чаша вщерть.
Навіщо ж нам війна оця?
Навіщо горе, кров і смерть?
Нема в минуле вороття,
Є світу бачення нове.
Та як цінитиме життя
Той, хто війну переживе!