У безмежному просторі спраглих мовчань
з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»
У безмежному просторі спраглих мовчань
Закіпає вона – розтривожена сутність
Роз’ятрили, як завжди, безліч повчань
З зазіханням на виключну мудрість
Тож бунтує у паузах пліснявих фраз
Роздирає на клапті залатане «майже»
І волає беззвучно: «суцільний маразм»
І себе ж заспокоює: «завжди»….
Не питайте, що хочу. Не знаю сама
Просто знову гнітить перекрученість сенсів
І «як треба» рецептів звичайно ж нема,
Остогидла до чортиків згірклість сентенцій
Харків, 14.09.2014
