Лист з фронту
Привіт, Україно! Пишу тобі з фронту...
Ні, я не воюю: тут просто мій дім.
Собака на дворі. І грушка солодка,
що тато майбутнім онукам садив.
Криничка, що викопав дід на обійсті.
(За рогом на цвинтарі дідо лежить.)
Вже осінь. В саду прибираємо листя...
Вгорі розлилась вереснева блакить...
У шафі книжки, що роками збирали...
І мамині вишивки квітнуть зі стін...
У домі цім мама моя виростала...
І я виростала в будиночку цім...
Тут кожен камінчик знайомий з дитинства...
Із дому й до дому десятки стежок...
Чому ж я сьогодні тікати повинна
з-під цих найрідніших, найближчих зірок?
Я тут залишаюсь... Ховатись звикаю,
як постріли чую з гарячих гармат...
Ні, я не жаліюсь... Лиш хочу, щоб знала,
що я тут, на фронті, плекаю свій сад...
