КОТОВІРШИКИ
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Осінь знов на хмарці сірій
Дощик сіє, друже Кіт,
Та тобі збиратись в вирій
Мабуть все-таки не слід.
Бо летіти так неблизько,
Звісно, справа нелегка.
Хто там дасть тобі сосиску,
Чи хоч трохи молочка?
Птахи крилами багаті,
Ти ж на лапах не злетиш.
Краще зиму в теплій хаті
Якось перемуркотиш.
КОТЯЧА ЛІЧИЛОЧКА
РАЗ – ОДНА котлета в мисці,
ДВА кінці в смачній сосисці,
ТРИ клубки серед квартири,
Лап із кігтями – ЧОТИРИ,
П’ЯТЬ мишей зловити слід,
Бо лічив голодний кіт.
БУЛА Й НЕМА
Глянь, Мурлико, між трави
Мильні бульбашки! Лови!
На зубок же їх не варто
Брати навіть жартома.
Мильний смак від цього жарту,
Бульбашка ж… була й нема.
КОЛИСАНКА КОТИКУ
Котику-котушку,
Люлі на подушку,
Під ковдру вовняну
Лапку неслухняну.
Люлі, муркоточку,
В темному куточку
Мишка спить під ліжком…
Лежи, кажу, нишком!
Ти куди?!!
НЕБЕСНА СМАКОТА
Кіт у небо зблиснув оком:
Там в сметанних хмар гурток
Загорнувся ситим боком
Добрий місяця жовток.
– Не дістану! – кіт із даху
Шугонув десь навпрошки,
Лиш сяйнули на невдаху
Сирні в дірочку зірки.
КОТЯЧІ ПІЖМУРКИ
Гурт котів, малі й старі,
Грались в піжмурки в дворі.
Врозтіч всі. Один з котів
Ще й лічилку муркотів:
– В мисці на столі лежало
Ковбаси масне кружало,
Плов, вареники, биточок,
Сиру доброго шматочок,
Навіть Віскас нащось скраю…
– Я від голоду вмираю!
Не стерплю, не маю сил!
Ви ховайтесь, я – на стіл!
КОРОТЕНЬКИЙ ВІРШИК
Блокнот і ручку кіт дістав,
До ранку віршика складав.
І був би віршик до ладу,
Та з дум котячих на біду
З’являлось малувато слів.
Кіт так і сяк в рядки їх плів,
Над віршиком всю ніч куняв,
А вийшло тільки МУР та НЯВ.
