На схід
Одягнула гумове взуття
І пішла непоспіхом у просинь...
Золотом гаптуючи життя,
Мріяла про мир чаклунка-осінь.
У коморі зібраний врожай,
Кольорове листя облітає,
На столі парує м`ятний чай...
Чого ж людям ще не вистачає?
Вітер парасолю виривав,
Розплітав її руде волосся!
Зупиняв, благав та відмовляв...
Врешті здався в повнім безголоссі.
Юнка запрягла баских коней -
Вересня та Жовтня з Листопадом.
Взявши теплий одяг для людей,
Мчала у гарбі на звуки "граду"...
Київ, 22.09.14
