Сумно
Сумно мені, сумно!..
Ну чого ж ти, серце, плачеш, коли день такий чудовий,
коли хмарки обминають край квітучий, запашний?!
Як порадувала вишня! Солодить вуста гірчичний…
І мареля немов зірка, слива дихає та тмин.
Подивись на світ яскравий, на галявини ласкаві,
на задиханих від щастя, від любові по між них!
...Серце трошки зажурилось, та вже ширшає від світла –
посміхнулось в ньому літо, каже «Думати покинь!».
Тільки сумно: все минає, що родилось – відмирає.
Прийде час і нас не буде, позабудуть нас нові…
І земля, як клята відьма, забере життя багато,
що би вічно молодитись соком зрощених насінь…
