Там, де спокій
На зміну пекучому болю приходить втома й апатія
Пусто й індиферентно, де правила пекельна автократія…
Більше не можу слухати стихійні звуки навіть самого Вівальді
Більше не хочу, щоб рвалися струни в шаленому ритмі гітари
Мені б лиш туди, де серед мрійливо-рожевого цвіту флейта заграє
Туди, де серед ароматно-чарівних троянд сердечно соловей заспіває
Туди, де у блакитному небі пливтимуть мрій зефіринки
А небо лиш пустить щасливі свіжо-росяні краплинки
Туди, де без страху загляну у мов скельце озерце
А небо буде палати ідеями й гріти теплом серце…
Втомилась від барабанно-рокових нервово-збудливих ритмів
Не хочу тонути у солоному морі джазово-блюзових звуків
Лиш тільки туди, де спокою мелодійність душу зцілює поступово
Туди, все поринаю частіше, глибше, свідомо чи несвідомо…
2014 р.