Гобелени осені
Перехитуються клени
Верховіттям поріділим.
Вишиває гобелени
Осінь листям облетілим.
В безголосому повітрі
Дзеленчать озимку ноти.
У захмареній палітрі
Фарби сірої дрімоти.
На м’яких вологих лапках,
Туманець бреде в долину.
Мухомор у білих крапках,
«На бочок» вдягнув шапчину.
Із останньої надії
Тче павук безхлібні сіті…
Плавно опускаю вії
І плекаю трепет миті.