Ганна Коназюк Люлі, син
Роки опадають...
Люлі, син.
Летять, з ніг збивають
Часоплин.
Ніщо не змінилось,
Лиш взуття.
Й не те, щоб зносилось
До пуття...
Сон приходить швидко,
Без "люлі".
Пробач, слон і рибко,
Кораблі...
Родимка за вушком -
Мамин знак.
Люлю-люлі нишком,
Просто так...
Київ, 23.10.2014
24.10.2014 19:36 Зав`ялова Валентина => © |
 Загадково і симпатично. |
24.10.2014 10:24 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарна колискова! Затишна така, рідна. |
24.10.2014 10:10 Світлана Рачинська => © |
 Ганно, як я тебе розумію.... Красиво, хоч трішечки й сумно, але ж життя не стоїть на місці. Дуже і дуже гарно... За вушком - мамин знак, а у серці (назавжди!) - мамин слід) |
23.10.2014 23:47 Панін Олександр Мико... => © |
 Люлі-люлі дуже добре. І щоб потім неодмінно гулі-гулі. |