Для тих хто "вічно молодий"

з рубрики / циклу «Діти твої, Україно.»

Майбутнє кинули під ноги,

і топчете з останніх сил,

Чекали «брата» для підмоги,

накликали «російський мир».

Земля здригається від муки…

смерть розповзається по ній,

А в полум’ї згорають внуки,

приймають за країну бій.

За «світлі» спогади минулі,

ми платимо своїм життям,

І чути всюди"гради", "кулі"…

Долю таку Ви бажаєте нам?

На нашу землю кликали війну

і радо так її стрічали…

Надіялись на що тоді? Чому,

за крихти волю продавали?

Війна… Палає Неня…

скажіть, не гірко вам?

Чи дорога та гречки жменя?

Штовкаєте онуків на поталу ворогам!

Невже так ненависна Україна,

і не спинити цей дикий шал?

вам зовсім не шкода ні внука ні сина,

настільки важливо, щоб Ленін стояв?

...Та ж мали бути нам корінням,

онукам тепло дарувати,

А нині ми платим за ваше прозріння...

за нього ще довго прийдеться вмирати?

Аж так не терпиться минуле повернути…

Яке майбутнє Ви готуєте для нас?

Чому не хочете дітей почути,

прислухайтесь, почуйте нас!

Ми мріємо жити в своїй країні!

Країні слави козаків,

Мирній, соборній, єдиній,

без воєн, смертей, ворогів!

Не треба нам іншої Неньки,

Росія нам нею не є, й не була,

Ми тут народились, тут наші предки,

це наша країна, наша земля!