Наталка Янушевич
Крильця метеликів гінкго, пласкі, жовті,
Стовбур обліплять всенький і кожну гілку.
Панові дубу зостався один жолудь,
Пану каштану – лише їжаків кілька.
Крильця метеликів гінкго такі дужі:
Вітер вполюють і воду в цупкий плащик.
Зморщечки лічить сутула, пуста груша,
Сонце ковтнула неба голодна паща.
Крильця живі!.. Але якось один ранок,
Той, що байдуже порушить кордон в зиму,
Той, що страшенно не любить дерев вбраних,
Струсить усіх їх на приморозок сивий.
12.09.2013 08:18 Деркач Олександр => © |
 Класно... |
11.09.2013 20:17 © ... => Недрукована |
Спасибі. |
11.09.2013 15:34 Недрукована => © |
 Дуже вдало вжито пестливі слова:) |
11.09.2013 14:57 © ... => Світлана Рачинська |
Рада, що подобається. |
11.09.2013 08:59 Світлана Рачинська => © |
 Красота) |
11.09.2013 02:27 © ... => Тетяна Белімова |
Мені завше жаль, коли раптом приморозок -і вся та жовта краса обсипається одразу, за короткий час. |
11.09.2013 02:07 Тетяна Белімова => © |
 Чудовий текст! Такі самобутні образи! Вишукані метафори! Про зміст - теж, на жаль, жорстока правда... |
11.09.2013 01:52 © ... => Каранда Галина |
Це такий образ, пані Галю. Як на мене, тут зрозуміло, що про дерево. |
11.09.2013 00:54 Каранда Галина => © |
 знайшла дерева гінкго. метеликів не знайшла) |