ШЕПІТ РІЗНОБАРВНОГО ЛИСТЯ
Настала осінь. Усе помітніше набуває найрізноманітніших барв листя дерев та кущів, а також трави і навіть водні рослини. Раніше все було зеленим і схожим. І всі листочки були наче причетними до однієї родини, до одного товариства, однаково думали й гойдалися однаково від подиху вітру. І раптом…
- А чому ти пожовтів? – запитав один листочок в іншого. – Ха-ха!..
- А ти… Ти… Ти порудів! Що, не помітив за собою? Сам ти «ха-ха»!
- Ой-йо-йо! А за тобою тріпоче листок, що вже почервонів як рак, - не вгамовувався рудий листочок.
- Мамцю! Мамцю, а чому так? – запитав у мами-гілочки ще зелений листочок, який народився найпізніше і був наймолодшим. – Мені соромно.
- Ну, що ти, синку, не бійся. Твої листочки-брати нісенітниці говорять, коли свою різнобарвність хочуть перетворити на об’єкт глузувань, - відповіла мама.
А мудра гілочка-тітонька додала:
- Різнобарвністю пишатися треба! Це свідчить про те, що у зелені минув ваш дитячий і юнацький вік. А коли листочки подорослішали і кожний набув свого характеру та вміння самостійно мислити, зовні це означилось у тій чи тій барві. У когось крутий і різкий характер – ну, то такі листочки бувають червоними, навіть бордовими чи й темно-коричневими. У когось вдача лагідна – то й забарвлення має лагідніше, теплих відтінків: жовтуваті, помаранчеві, пурпурові, зеленкуваті…
- А яким стану я?!. – запитав ще зелений листочок.
- Фіолетовим! Хі-хі!.. – пожартував різноманітно забарвлений листок. На ньому, справді, проглядалися плями навіть фіолетового відтінку.
- Не збивай з пантелику хороших дітей, - мовила на те мама зеленого листочка. – Ти, сусіде, протягом усього життя постійно змінював свій характер, був брехливим і ледаркуватим. Тобі позубоскалити – раз плюнути. Ото тепер і вилізло все назовні. Зовнішність твоя – мов скельця калейдоскопу, але для одного осіннього листка то не дуже добре, як, втім, і для інших подібних тобі.
- Мамо! Мамо, а якщо і я стану таким?
- Ні, синку, ти таким не станеш! Тому що ти – добрий, турботливий і лагідний. Тебе природа наділить теплим забарвленням. І всі ми, дорослі, пишатимемось тобою!
- І такими, як я?
- І такими як ти!
