Тумани неозорі
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Скотилось сонце в сон по неба схилі,
Сяйнувши в хмар завихреному клоччі.
А я ступаю в присмеркові хвилі
І плину поміж шерехами ночі
За обрію сполохану межу.
Втаю від скибки місяця блідого
Про що тремтять тумани неозорі.
З яких далин ятрять мені дорогу
Твого чекання золотаві зорі,
Чаклунці ночі навіть не скажу.
