Задихаюсь від мовчання
Не можу, задихаюсь від мовчання,
Від осуду, що зморшками між брів.
Байдужих поглядів зів’яле поривання
У версіях скорочених листів.
Від подиху, крізь призму телефону,
Крізь стін не зупиняючий бар’єр,
Знаходить тиша тіло напівсонне
І мороком поміж сердець стає.
В пориві, від бажання діалогу,
Катую душу об колючу хвою.
Не викажу безсилля і знемогу,
Лише скажу: «Поговори зі мною».
