Зізнання ласкава мить
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Мій Листопаде золотаво-ніжний,
Ще лист, мов сон, у спогад відлетів…
Стихає твого листя злет неспішний
Передчуттям морозних холодів
У вирій снів.
І щось рвучке, незатишне потроху
З дощем віщують мандрівні вітри.
Я – Осінь, тож збиратися в дорогу
Все ж мушу календарної пори.
Чом посмутнів?
Услід лиш місяць приморозить тіні
У сторожкому сріблі промінця.
Та не прощання у листків тремтінні –
Початком раптом стане мить кінця,
Що сном щемить.
Коли між трепет листяний осінній,
Сипне сніжок жаркий, мов жартома,
Зітхну тобі зізнань чарівний іній:
– Люблю, мій Грудню! Я – твоя Зима…
Ласкава мить.
