03.10.2013 12:43
18+
776 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Ганна Коназюк

Зимовий сон

Зимовий сон

Минула осінь. За межею літо...

Зима співа свої сумні пісні.

Душа моя страждає безутішно

Й шукає вихід у нічному сні.


Невже то сон? Несправжній і сакральний...

І кроки твої й ніжні почуття,

І синьоокі погляди астральні -

То сон із фантастичного життя.


Ти відібрав мою таємну зброю, 

Але не зможеш відгадать одне,

Що я люблю літать у сні з тобою

І мріяти про щастя неземне.


Ти мій! Я викрала тебе у тЕбе.

Ніхто цього не бачив уночі.

А я тебе у серці заховала,

Замкнула там і втратила ключі.


...Згорну з вікна зелені занавіси,

А надворі панує ще зима.

Холодне сіре небо, як навіси...

Замріявшись, стою біля вікна.


Щось тихо шарудить біля каміна,

Я повернулась в дійсність, як завжди.

І пригорну холоднії коліна,

Й залишу недоторканими сни...



с. Велика Мечетня, 1994 рік

Публікації: Ганна Коназюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 03.10.2014 22:50  © ... => Люлька Ніна 

Дякую Вам щиро! Це такий давній вірш... Писала ще школяркою...)) 

 03.10.2014 17:51  Люлька Ніна => © 

Дуже гарно написано. І хочеться того не земного щастя,
але приходить зима. Але після зими настане весна в
природі і в почуттях. Чудово. 

 04.10.2013 01:11  © ... => Деркач Олександр 

Дякую! І за "цікаву назву" теж...))) - то ж моє рідне... 

 04.10.2013 00:48  Деркач Олександр => © 

Гарно...цікава назва села)) 

 03.10.2013 20:16  © ... => Тадм 

Дякую) 

 03.10.2013 20:14  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую!) 

 03.10.2013 20:03  Тадм 

гарно :) 

 03.10.2013 19:57  Світлана Рачинська => © 

Прекрасні і летючі рядочки юності!... Сподобався вірш.

 03.10.2013 18:18  © ... => Наталя Данилюк 

Саме так)) Дякую за гарний коментар!!! 

 03.10.2013 18:02  Наталя Данилюк => © 

Холодними зимовими вечорами особливо хочеться тепла і затишку, тому наша свідомість занурюється у світлі спогади чи приємні мрії, де ми щасливі і перебуваємо в гармонії із собою та світом. 

 03.10.2013 14:17  © ... => Тетяна Чорновіл 

У цьому вірші осінь минула ще 20 років тому...))))))) А це так... залишились спомини))) А теперішня осінь скупенька - ні "бабиного літа", ні тепленького сонечка, хоча б уже якась "дідова стабільність" була, чи що...))))))))
Вдячна Вам за теплі слова - вони зігрівають...) 

 03.10.2013 13:35  Тетяна Чорновіл => © 

Якщо це й сон, то сон чудовий!
Але ж... Я також мабуть літала десь у сні, бо й не помітила, аж Ваш вірш підказав, що минула осінь! ))
Яка досада!!! 

 03.10.2013 12:32  © ... => Володимир Пірнач 

Повністю погоджуюсь із Вами.Так, це дійсно "архівний" текст))) Цьому віршеві майже 20 років)))) І зараз я його по-іншому сприймаю - з посмішкою, а колись він був "вистражданий")))) Дякую за коментар!))) 

 03.10.2013 12:25  © ... => Каранда Галина 

Дякую!))) 

 03.10.2013 12:17  © ... => Суворий 

Дякую!))) Чомусь у 16 років дала саме таку назву і ніколи не звертала на неї увагу...))) Прочитала Ваше зауваження і мало не зомліла))) Дякую ще раз!!! 

 03.10.2013 12:12  Суворий => © 

Будьте уважні! В Закріплений коментар варто поміщати загальну інформацію або матеріал-доповнення до публікації. 

 03.10.2013 12:09  Володимир Пірнач => © 

А я люблю архівні тексти.
Я часом знаходжу свої тексти яким зараз десь 7 років, коли я писав як не в себе.. вони такі смішні, але у той же час дуже насичені, хоч і недолуго написані.
Якась ностільгія чи що? :)
Плюсую. 

 03.10.2013 12:06  Каранда Галина => © 

вам в цьому вірші 17... тоді - дуже гарно!
  

 03.10.2013 12:01  Суворий => © 

Може "зимовий"?