Тетяна Чорновіл Ноктюрн у сплесках часу
Сніжинки віє в шибку
Летким танком морозяних прикрас,
Мов віск зі свіч,
Стікає в темінь хлипко
По закутках, де стигне зимно час.
Застиг чи ні
У сплесках ночі кволих?
В яких казках свій розморозить плин?
А на стіні
Годинник б’є на сполох
Об вістря стрілок кригою хвилин.
Твій усміх враз
Казковим сном між снігу
Для холодів розвіяв вир підстав.
Розтанув час
І в ніч шелеснув тиху.
Годинник тільки стрілками відстав.
26.12.2014 13:32 Антоніна Грицаюк => © |
 Гарно! Казково! |
23.12.2014 14:09 Ем Скитаній => © |
 як завжди - прекрасно! |
23.12.2014 11:09 Олена Вишневська => © |
 Чудово! |
21.12.2014 11:48 Тадм => © |
 красиво! справжньою зимою війнуло! |
21.12.2014 07:37 Деркач Олександр => © |
 Чудово! |
20.12.2014 16:52 Люлька Ніна => © |
 Як Ви гарно творите вірші! Казково- ліричний пейзаж просто заворожує. Чудово! |
20.12.2014 16:06 Світлана Рачинська => © |
 Зачаровує! Начаклували такої краси з часом!... Дуже гарно! |
20.12.2014 12:52 Ганна Коназюк => © |
 Дуже гарний вірш, пані Тетяно! З казковим і філософським наповненням... Якось зачаровує! Чудово!!! ("із свіч", чи "зі свіч"... Врешті, зміст не змінюється...)) |
20.12.2014 10:05 Тетяна Белімова => © |
 Сподобалося)) Усміх і час спиняє, і перероджує свідомість! Гарний висновок і розмір, яким я завжди у Вас захоплююся. |