23.12.2014 00:35
для всіх
176
    
  4 | 4  
 © Наталка Янушевич

Ця темінь затоплює все...

Ця темінь затоплює все: і холодні рови, 

Й скелети споруд, і дороги без назви і цілі.

Вона безголоса. Її німота норовить

До ранку питати, чи є ще навколо вцілілі.

Повільний рахунок загиблих, та тільки своїх.

І схлипи на вдиху, та лиш над своєю журбою.

Вгадати б на зоряній гущі, а скільки боїв

Зосталось до смерті отої останньої з воєн.

Хоч темінь і ворог, який не ховається, ні, 

Примарами ночі спроможна вцілілих навчати:

Важливий розмірений подих і перші вогні, 

Важливий кінець, і таки другорядний – початок.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.02.2015 23:08  © ... => Ганна Коназюк 

Пані Ганно, спасибі.

 23.12.2014 21:05  Ганна Коназюк => © 

Гарно написано!

 23.12.2014 13:59  Ем Скитаній => © 

знайомі відчуття...

 23.12.2014 12:24  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую Вам, Таню.

 23.12.2014 08:59  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарна, прониклива поезія))

 23.12.2014 07:22  Деркач Олександр => © 

Чудова поезія