Ця темінь затоплює все...
Ця темінь затоплює все: і холодні рови,
Й скелети споруд, і дороги без назви і цілі.
Вона безголоса. Її німота норовить
До ранку питати, чи є ще навколо вцілілі.
Повільний рахунок загиблих, та тільки своїх.
І схлипи на вдиху, та лиш над своєю журбою.
Вгадати б на зоряній гущі, а скільки боїв
Зосталось до смерті отої останньої з воєн.
Хоч темінь і ворог, який не ховається, ні,
Примарами ночі спроможна вцілілих навчати:
Важливий розмірений подих і перші вогні,
Важливий кінець, і таки другорядний – початок.