Із думок романтиків...
з рубрики / циклу «Українська душа»
На поверхні морській підіймається гребінь
І руйнує на березі замок з піску.
А багряним вином розписавшись на небі,
Сонця диск потихеньку прямує до сну.
Туристичний намет. Біля вогнища пара.
Тишу вечора вбив металевий вокал:
То співає в руках незрадлива гітара,
Про усе, що поет від душі написав.
Вітерець нагадав подорожнім голками,
Що вже час парасольок і довгих плащів.
Хай сплетуться під ковдрою міцно руками,
Заховавшись в намет від жовтневих дощів.
Прокидайтесь від сну побутового, люди!
Викидайте з сердець грошові папірці!
Озирніться! Багатство святе – воно всюди,
А на щастя покаже компас в руці.
