07.02.2015 19:15
для всіх
267
    
  5 | 5  
 © Лілія Ніколаєнко

Якби ти міг воскреснути з оман...

Якби ти міг воскреснути з оман, 

І стати найсолодшим божевіллям

На сотні криків порвана пітьма, 

Та відповідь ятриться в ранах сіллю.

 

Стікає воском часу біль і грим.

А чиста мрія, зваблена одчаєм, 

В зіницях ночі народила гріх.

А я шукаю серед пекла раю…

 

Твій розум – меч, освячений слізьми.

Твої боги блукають поміж істин.

Розлука – наш двобій. Якби ти міг 

Спинити цю стихію падолисту.

 

Дощами тиші відміряє час

Твоя душа, в рядки мої закута.

Настояну на вічності печаль

Я вип’ю до останньої спокути.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.02.2015 19:38  Ірина Затинейко-Миха... => © 

така жіночна трепетна печаль, невимовлено-вимовлена віршем...дуже сподобався вірш!!!

 07.02.2015 21:47  Ем Скитаній => © 

чудова, чуттєва поезія у Вас....

 07.02.2015 21:23  Олена Вишневська => © 

Трепетна любовна лірика з нотками печалі... красиво!

 07.02.2015 21:19  Тадм => © 

Дуже сподобалось. Чудово!

 07.02.2015 19:51  Тетяна Белімова => © 

Пані Ліліє))) Неймовірно! Бракує Вашого поетичного слова! Заходьте! Завжди Вам раді))))