12.02.2015 09:44
для всіх
384
    
  8 | 8  
 © Каранда Галина

Як ТАМ, Тарасе?

Як ТАМ,  Тарасе?

з рубрики / циклу «портальне»

А ми ж тоді ще так на Вас чекали …

Як ТАМ, Тарасе?

Там, де немає болю?

Вкотре стара тюрма вже тріщить по швах…

В зорях воскресли

Вірші, митці й герої?

Чи нас обдурили, і прах – таки просто прах?!.


Як ТАМ, Тарасе?

Душі живуть у мирі?

Нишком тікають в пекло на перекур?

Тісно, напевне:

Сотні – щодня – у вирій, 

Бо між живими – руїною вічною - мур.


Що ТАМ, Тарасе, 

Знають про Україну?

Скільки там наших? А чи й «не наші» - є???

Судять в цілому?

Важать вину, мотиви?

Байдуже небу? Чи задумало щось своє?


Як ТАМ, Тарасе?

Варто про щось просити?

Скільки молились – наче ніхто й не чув…

Сіяли слово, –

Раптом порвалось сито.

І душі прицільно пекельний мороз зітнув.



12.02.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.02.2018 17:29  © ... => Тарас Іванів 

 10.07.2016 10:01  Наталія Бугаре => Тарас Іванів 

Гіркий і сумний вірш... Гарна робота.

 27.10.2015 11:37  Олійник Володимир Ів... => © 

І душі прицільно пекеьний мороз зітнув.Ух,серце може не витримати,мурашки пішли по всьому тілі.Сильно,проникливо.Просто здорово написано.Спасибі Вам Галино за таке творіння.

 05.05.2015 04:55  Георгій Грищенко => © 

Чудово.

 13.02.2015 09:16  Сашко Новік => © 

світла память

 12.02.2015 19:06  Світлана Рачинська => © 

Сильний вірш. Прониклива посвята. Проникливий зміст, декламація, картинка... Світла пам"ять...

 12.02.2015 13:08  Суворий => © 

Смерть - це частина життя.... Вічна пам`ять.

 12.02.2015 12:22  Ем Скитаній => © 

дійсно, текст чудовий...згодний Володимиром...питання...- тривожать душу, не дають спокою - і це боляче і добре в одночас...життя триває...

 12.02.2015 11:56  Володимир Пірнач => © 

Сильний текст.
А я думаю, що коли є стільки питань то ще не все втрачено..

 12.02.2015 10:17  Деркач Олександр => © 

певно самі головні питання в ЦЬОМУ житті...а відповіді лише ТАМ...а тим хто вірує ще залишається надія - Царство Небесне...