Роздум
Де моя скеля, на яку так важко підійматись?
Де той поріг, через який я маю перейти?
Де та, до чиїх вуст так трепетно торкатись?
Де голос той, що звав мене з собою до мети?
Озвіться, я благаю вас, почуйте мої крики!
Звільніть мене від буднів сірих і холодних снів.
Подайте бідоласі-хворому його снодійні ліки…
Веселкою фарбуйте буденність моїх днів.
Спасіть мене від втоми і заздрощів проклятих.
Тамуйте мою спрагу, втопіть мене вином.
Не дайте мені здохнути чи від нудьги сконати.
Ви напишіть мій фатум чорнилом і пером…
03.03.2015 10:57 
