Постаріло все село
з рубрики / циклу «Про долю»
День за днем і рік за роком,
Мовби й не моргнула оком,
Старість стукає в вікно,
Постаріло все село.
Тут не довго рахувати,
Брязкають лише лопати,
Цвинтар день у день росте,
Жаль за душу все бере.
З восьми коминів йде дим,
Були міцні, мов той грім,
А тепер всі доживають,
Та на цвинтар поглядають.
Знов у церкві дзвін лунає,
Катря в вічність вирушає,
А колись усе було,
Молоділо все село.
Школа та садок дитячий,
Народ був то не ледачий,
Гнувся колос від зерна,
А тепер, мов цілина.
А, як молодь заспіває,
З грудей серце вилітає,
Розгубились хто куди,
Замела зима сліди.
Декілька іще стежин,
Та церковний лине дзвін.
м.Славута,
