Думки
а думки як ріка швидкоплинно пливли проз літа
не минаючи скрути часами вдарялись о скелі
а чимдалі до сонця наспівано день підростав
і крутили вітри межи хмар навісні каруселі
хтось ішов навпрошки оминаючи думки мої
інший дивно спинявся вдивившись у тиху зажуру
на веснянім облозі розмерзлі струмки-ратаї
рясно плужили землю ще досі терпку і нечулу
розпогодилась даль білопінно замріли гаї
вже до рідних осель стокрилато верталися зграї
і не брало снаги не ломило нескорених їх
бо думки як птахи вже щасливі отим що літають
