Ганна Коназюк Інше
Сакральний світ ні звідки не береться.
В твоєму серці він вже сотні літ.
І час від часу стишено так б`ється,
Мовляв, я тут, привіт!
З життя в життя передається досвід,
А ти гадаєш, все це новизна.
Лиш мить одна, як падолист у осінь.
Це вже було? Хтозна...
Такі малі фрагменти, світлі-світлі!
І мить нетлінна подихом майне.
Ми зустрічались там, на тому світі?
Так. Ти впізнав мене...
Київ, 25.03.2015
26.03.2015 14:27 Георгій Грищенко => © |
 Прекрасно. |
26.03.2015 09:12 Олена Вишневська => © |
 Аню...., класно! Просто класно і 6авіть коментувати не хочеться, аби не зіпсувати цей момент у собі)))) |
25.03.2015 21:10 Тетяна Белімова => © |
 Красива щирість. Я теж вірю, що існують споріднені душі. Якось ми пізнаємо наших рідних людей, відчуваємо. |
25.03.2015 19:35 Ірина Затинейко-Миха... => © |
 дуже сподобалось...усе взаємопов`язане, усе переплетене... |
25.03.2015 19:10 Світлана Рачинська => © |
 Сподобалось так, Ань... В обране! |
25.03.2015 18:10 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудові рядки! |
25.03.2015 11:47 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Дуже Гарно!!! |
25.03.2015 10:28 Богдан Дєдок => © |
 чудова кінцівка |