Вітрила мрій
Я сумлінно складала з паперу омріяну пташку.
Орігамі не схоже на голуба чи журавля.
Зрозумілося те, що задумане втілити важко -
Так хотіла пташину, а склала собі корабля.
Так хотілось літати, не ждати погожого вітру.
Та журитись не стала, Морфею в обійми здалась.
А за ніч на кораблику ніби вітрила розквітли -
Ніжно-сині пелюстки, котрих доторкнутися зась.
З оксамиту коштовного чи із тоненького шовку,
Ці вітрильця чарівні, про них не читала ніде...
Мої мрії сердешні стрибнули на борт, як до сховку.
Й попливли-попливли... Бо кораблик нікого не жде.
Київ, 30.03.2015
