В нікуди
Іду сьогодні я в нікуди,
І вже вповільнила ходу…
А люди заздрять. Що там люди?
А я ж до заходу бреду.
Я будяків не помічаю,
Іду, іду, хоч і колюсь…
Тому і сили я втрачаю.
Хоч важко йти – та не вернусь.
І погляд мій – кудись далеко,
В якусь невизначену даль.
Де журавлі, качки й лелеки
Плетуть посріблену вуаль…
А я іду й гукать не треба,
Хай вітер в спину, не в лице.
Я сил візьму у сонця, в неба,
І стану білим папірцем…
І хай читають мене люди,
У тихім парку чи в саду.
Іду сьогодні я в нікуди,
Повільно стишую ходу…
31.03.2015