НАВІЩО ОДИН ОДНОГО НЕ ЛЮБИМО
Навіщо один одного не любимо,
Черстві стаєм, холодні, і чужі.
Зло пам’ятаємо, добро забудемо,
Чому себе ж вбиваємо в собі.
Приховуєм у посмішці нещирість,
Словами ображаєм в суєті,
І Богу потрапляєм у немилість
За витівки небажані оці.
Чому ж нас так кидає в круговерті
Антиморальних вчинків та ідей.
Чому лише перед обличчям смерті,
Стаєм подібні завше до людей.
Галопом в церкву, сповідатись ревно,
Опісля знову лаштуватись до пригод.
Забули ми про совість та даремно,
Вона ж якраз рятує від негод.
Про що тут ще балакать й говорити...
Учити дочок, наставлять синів!
Щоб віру щиру знову відродити,
Яка - найбільший спадок прабатьків.
Традиції і звичаї народу -
Єдиний опір блуду і пітьмі.
Ковтаймо й бережімо їх як воду,
На рідній нашій матінці землі.