Кульбабовий дивосвіт
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Є дні, які складаються із самих запахів, коли ти відчуваєш цілий світ нюхом, удихаючи й видихаючи його крізь ніс… А в інші дні… можна тільки вухом почути, як гримить і бринить усесвіт. Є такі дні, що їх треба куштувати на смак, і такі, що краще відчутні на дотик. Випадають і такі, які належить сприймати всіма чуттями разом…
Рей Бредбері «Кульбабове вино»
Рей Бредбері «Кульбабове вино»
Пушинками кульбабового сну
Торкнула ніч тумани півпрозорі,
У присмерку вині хмеліють зорі,
А час бреде в безчасся дивину,
Де терпко палахтять кульбаб лампади
Ти чуєш, як бринить цей дивосвіт
Десь на межі від видиху до вдиху?
Ні, не світання ніч чарує тиху –
Сяйнувши, мов кульбаб медовий цвіт,
Цілунків золотяться аромати.
Ніч провокує присмаками зваб,
Завівши в шалину сум’яття часу.
Нам вдасться, мабуть, вибратись не зразу
З квітучих хащ кульбаб… кульбаб… кульбаб???
Сприйнявши часу млу всіма чуттями.
Зажди… Не руш… Цю мить іще вдихну,
В очей твоїх розтану оксамиті.
На дотик пелюстки, росою вмиті,
Немов ковток кульбабового сну,
П’янкого й запашного до нестями.
