Анна Ольтенберг Як Аріель
Твоя любов, мов сонце, обпікає.
Та кожен ранок, тільки-но світає,
Я піною стаю,
Як Аріель.
Знов розум кличе серце на дуель...
Єдиною для тебе стану Bell.
Любитиму я ніжно і
Мовчазно.
Горять, іскряться хвилі так невчасно!
Зазнавши горя, тихо і безстрашно
Зізнаюсь морю, що
Тебе кохаю...
16.05.2015 09:31 Тетяна Белімова => © |
 Чудовий твір! Дуже сподобалася форма)) |
15.05.2015 19:57 Світлана Рачинська => © |
 Чудово. Замріяно. Ніжно. Дуже сподобалось, Анно! |
15.05.2015 10:53 Тетяна Чорновіл => © |
 Світлі казкові образи! Дуже гарно! |
14.05.2015 03:46 Серго Сокольник => © |
 Люблю жіночу поезію |
14.05.2015 02:14 Панін Олександр Мико... => © |
 Гарна, витончена поезія. Зізнаватись стихіям у коханні - це одвічна якість натхненних людей. Але таке зізнання може наразити на небезпеку: "боги заздрять... " |