13.05.2015 19:38
for all
139 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Анна Ольтенберг

Як Аріель

Твоя любов, мов сонце, обпікає.

Та кожен ранок, тільки-но світає, 

Я піною стаю, 

Як Аріель.

 

Знов розум кличе серце на дуель...

Єдиною для тебе стану Bell.

Любитиму я ніжно і

Мовчазно.

 

Горять, іскряться хвилі так невчасно!

Зазнавши горя, тихо і безстрашно

Зізнаюсь морю, що

Тебе кохаю...

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.05.2015 13:30  © ... => Тетяна Ільніцька 

Велике спасибі, пані Тетяно! 

 16.05.2015 09:31  Тетяна Ільніцька => © 

Чудовий твір! Дуже сподобалася форма)) 

 15.05.2015 21:53  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую! 

 15.05.2015 21:52  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую! Дуже приємно. 

 15.05.2015 19:57  Світлана Рачинська => © 

Чудово. Замріяно. Ніжно. Дуже сподобалось, Анно! 

 15.05.2015 10:53  Тетяна Чорновіл => © 

Світлі казкові образи! Дуже гарно! 

 14.05.2015 20:06  Серго Сокольник => © 

Хм... Чому? Я не кусаюсь))) 

 14.05.2015 16:13  © ... => Серго Сокольник 

Не сподівалась на Вашу прихильність) Дякую. 

 14.05.2015 16:12  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую за коментар!) 

 14.05.2015 03:46  Серго Сокольник => © 

Люблю жіночу поезію 

 14.05.2015 02:14  Панін Олександр Мико... => © 

Гарна, витончена поезія. Зізнаватись стихіям у коханні - це одвічна якість натхненних людей. Але таке зізнання може наразити на небезпеку: "боги заздрять...    "