МЛІЮТЬ РОСИ МІЖ ТРАВ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
У досвітній імлі,
Неба тло зайнялось –
Ні шелесне навкруг.
З першим сплеском заграв
Сходить ніч до землі,
Де в зачаттях колось
Знемагає вівсюг.
На безмежжя краю
Ми згубились у сні,
Та про те вівсюгу
В чарах рос невтямки.
Сплеском серця втаю,
Що мені, лиш мені
Ніжить мить дорогу
Теплий потиск руки.
А в думки зусібіч
Духмяніє імла,
Наяву чи вві сні
Перехоплює дух.
В трави росяні ніч
Тихим зойком зійшла,
Де в колось гущині
Знемагає вівсюг.
