Кава замріяних небес
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Коли невтішних дум обсяде рій
Чи просто в самотині стане тяжко,
Прийди стежками снів на кави чашку
В обитель найдорожчих моїх мрій.
Із вечорових чар на зміну дню
Тобі зготую печиво мигдальне,
Мов цукор, зорів марево криштальне
Для смаку в гущі ночі розчиню.
Хай десь на денці з печивом чи без
В безсоння зманить ароматна кава.
Пригубиш – хвиля трепетна ласкава
Нахлине в глиб завихрених небес.
А вдосвіта палкого сонця втіх
Доллю ще вповні поміж хмар вершками…
Чекаю. Йди розчинних снів стежками
В обитель мрій небесних дорогих.
.gif "{#}")
Вже біжууу :)
.gif "{#}")
