Бабусина хата
Бабусі хату вже і не впізнала...
Це ж скільки літ я в Броді не була?
Цікаво, чи вона б мене згадала -
Старенька хата, мовчазна мала?..
Чи зморшкуваті очі-вікна стали б
До мене ніжність мружити свою?
Ось мої ніжки на порозі впали,
З колінцем збитим плачучи стою.
А он я нишком мрію на причілку
І яблуня у шибку цокотить...
Так любо згадую усе та гірко,
Що вже не верне у дитинство мить.
О, хатко-хатко, чепурна ти й нині!..
Про тебе дбає інший хтось давно.
А всі твої колишні господині -
Фрагмент із чорно-білого кіно...
Київ, 30.05.15