Над містом вється дикий вечір...
Над містом в*ється дикий вечір,
Неначе відьма сива на мітлі,
І м*ятою холодить плечі,
І виє, як невмілі скрипалі.
В негоду лиш сидіти вдома,
І пити чай з вином біля вогню,
І слухати крізь сонну втому
Лиш здалеку ту вітряну гульню.
Поспівчувати перехожим,
Що вибрали такий невдалий час.
Про щастя тут замріє кожен:
Негоди хай завжди минають нас!
