Віршики стрибоконики
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
БЛОШИНИЙ ТАНОК
Коник крильцями об ніжки
Грав мелодію дзвінку,
А між грициками блішки
Знемагали у танку.
ЛЕТЮЧИЙ ВІРШИК
Як коник ввись із трав злітав,
Про літо віршика складав.
І дряпав вусом по рядку
На лопуховому листку.
Дзижчали мухи жартома:
– Дз-з-з! Ритм слабкий і рим нема.
А жук загув: – Не вірш, а глум!
Тут лиш Жу-Жу та Жум-Жум-Жум!
ГОЛОДНІ ГОСТІ
В росах коник на світанку
Трав’яний зварив кисіль,
До пахучого сніданку
Кликав гостей звідусіль.
Налетіла сарана
Й допила кисіль до дна.
ТРАВ’ЯНА СТРИБАЛОЧКА
Права ніжка – на листок,
Стриб – у м’ятний холодок
Скік – із лівої ноги
На Петрові батоги.
Споришами від дощу
Аж за хмари залечу!
З хмар – на квітку полинову,
І гайда стрибати знову…
НЕПОТРІБНИЙ КОСТЮМ
Коник кликав заміж муху,
На ромашках ворожив,
Шершень, швець на всю округу,
Вже й костюм весільний шив.
Муха ж вітряна тайком
Обвінчалась з павуком!
ЧЕБРЕЦЕВІ СНИ
Два коники-стрибунці
Заблукали в чебреці.
Де ж стежина, хай їй грець?
Все кругом обплів чебрець.
Тільки ніч снує тихцем
Сни, що пахнуть чебрецем…
ПІСЕНЬКА ЦИКАЛКА
Зранку, вдень і в пору пізню
В травах цикав коник пісню.
Цик-цик-цик – про літню днину,
Про розквітлу бур’янину.
Цик-цик-цик – про луки й річку,
Про духмяну тиху нічку.
Цик-цик… Пісеньки кінець!
Спати влігся стрибунець.