Який же він виснажливий, цей дощ…
з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»
Який же він виснажливий, цей дощ….
Витягує по крапелечці душу,
Що потребує лиш одного – прощ,
Та, зачарована, ніяк не зрушить:
Вслухається у відгомін води,
Вистукує ритмічно дивні звуки,
Немовби закликаючи: «Сюди!
Змивай, змивай ці наслідки розлуки….»
Тримає у полоні… Рятівник?
Напевно так, бо й справді міру знає:
От, ніби, йшов і раптом швидко зник,
Надію промереживши по краю….
Харків, 17.06.2015
