Війни відлуння
Війна відлунням сірості облич
Висмоктує від роду теплу душу.
Солдату в очі глянути б... Не зрушу:
Там зболено. Німий відчутний клич.
Він зрубом пам`яті залишивсь. Не мине
Сльози мигтінь буває не прикрити
Та блискотом по шкірі промайне
В сердечну нішу стукоту молитви.
