Я люблю тебе так...
Іде літо у душі людські, відчеканює крок.
Затираються пилом міським заборонені теми.
Я люблю тебе так, як красивий весняний бузок –
Безпричинно, замріяно, дивно, зухвало, таємно.
І від чого – скажи?
Бо в тобі ця доба перехресть,
Пересолена, люта, іще не зламала Людину?..
Я люблю тебе так, як важкий і розпечений хрест –
Дуже дивно, шалено, таємно й таки безпричинно.
Я шукала тебе, коли березень світом бродив,
І губила у пошуках всю свою стиглу буденність.
Я люблю тебе так, як добу несполоханих злив –
Безпричинно, замріяно, дивно, зухвало, таємно.