Розмова

з рубрики / циклу «Фрази»

Ну ось! Нарешті відбулося,

Потрібні знайдено слова,

І час, і місце, все знайшлося,

Дві різні постаті, біля стола.

Я не малюк, та хвилювання

У голосі однак бринить,

Ще мить, - і вирветься зізнання,

Подій тоді не зупинить…

Але душа моя не прірва,

Щоб що завгодно заховати,

Так є завжди, - колись потрібно, -

Все взяти й просто розказати!

Щоб зникли різні таємниці,

Розбилися непорозуміння,

Моє терпіння не твердая криця,

І не граніт, і не каміння.

Шляху назад уже не має,

За сказане тобі, я не жалкую,

Тепер серденько твоє знає,

Що за тобою я сумую!

Можливо це ще не кохання,

А лиш початок почуттів,

Можливо є розчарування,

Що встрілись ми у цім житті…

Ти вправі все це зупинити,

Скажи, - і я піду на зовсім,

Піду, і якось буду жити,

Розбите серце, вкриє осінь…