Ласкава самотність
Тепло вдома. Парує кава.
Гарна книга. За вікнами сніг.
Ця самотність така ласкава,
Ніби пес, що в мороз заблукав,
Повернувся й лежить біля ніг.
Літо. Казяться громовиці.
Злива миє сльозами скло.
В передпокій дзвоник покличе.
Бачу рідне твоє обличчя,
Серце знов огортає тепло.
І самотня субота осіння,
На концерт би удвох піти.
Тихо спить на столі рукоділля.
Рано-вранці, завтра, в неділю
Вже додому вернешся ти.
Бути разом не завжди можна,
Кличуть справи нас без кінця.
Тільки знаю, справжня самотність,
Коли поруч, здавалося б, люди,
А нарізно їх душі й серця.
