02.08.2015 17:52
for all
95 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Зав`ялова Валентина

Ласкава самотність

Тепло вдома. Парує кава.

Гарна книга. За вікнами сніг.

Ця самотність така ласкава, 

Ніби пес, що в мороз заблукав, 

Повернувся й лежить біля ніг.


Літо. Казяться громовиці.

Злива миє сльозами скло.

В передпокій дзвоник покличе.

Бачу рідне твоє обличчя, 

Серце знов огортає тепло.


І самотня субота осіння, 

На концерт би удвох піти.

Тихо спить на столі рукоділля.

Рано-вранці, завтра, в неділю

Вже додому вернешся ти.


Бути разом не завжди можна, 

Кличуть справи нас без кінця.

Тільки знаю, справжня самотність, 

Коли поруч, здавалося б, люди, 

А нарізно їх душі й серця.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 05.08.2015 16:11  © ... => Тадм 

Дякую, дуже приємно. 

 05.08.2015 11:36  Тадм => © 

щемкий вірш. сподобався 

 02.08.2015 23:18  © ... => Катруся 

Дякую, Катрусе! Дуже приємно. 

 02.08.2015 23:17  © ... => Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ 

Дякую, Миколо Васильовичу! Таку талановиту пародію написали... 

 02.08.2015 23:16  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, Тетяно! Дуже приємно добрі слова від Вас почути. 

 02.08.2015 22:55  Тетяна Чорновіл => © 

Згодна на всі сто!
А вірш дуже чудовий! Красива форма. 

 02.08.2015 20:07  Микола Васильович СН... => © 

Літо. Казяться мухи,

Комарі впиваються в тіло!..

Свиням дать би макухи

Та порацювати не можна в неділю.

Тому й спить на столі рукоділля!!!

Хоча...

Хоча...

Хоча,

Кличуть справи нас без кінця!

 02.08.2015 19:34  Катруся => © 

Душевно так...