…більше ні слова…
і незначним, коли я намагаюся про нього сказати!"
одна маленька дівчинка)))
Я мовчатиму… більше ні слова… ні звуку… ні руху
В твою сторону… бо все одно крок назустріч – це крах!
Впали стіни між нами… а далі – ще більша розруха:
Повний хаос в душі /почуття зносять впевнено дах/.
І навіщо зізналась, що Всесвіт в тобі причаївся?
Спалахнули слова – рознеслася повсюдно луна…
І гримить, і бушує – пекельний вогонь розгорівся!
Як хотілось до Сонця… А вийшло – сягнула до дна.
І вершки полинами гірчать від Молочного шляху.
Я гадала там зорі – насправді розсипана сіль.
Що чекаю почути у відповідь? Наче на плаху
Йду і знаю, мон шер, ти чудово ведеш водевіль.
Стало попелом сяйво – віднесли його буревії
По загублених в часі і просторі чорних стежках.
Забриніла печаль – і скотилась росою по віях:
Загубилась величність любові в мізерних словах…
.gif "{#}")
