Свідчення очевидця
Колобок. Частина 14
Котилось ЩОСЬ…. Подумав – глюк!!!
Бо пахло хлібом, дивний звук
на сміх так схожий видавало
ще й пісеньку якусь співало…
За ним чимдуж лисиця гналась
й таки дуженько матюкалась,
бо думала – ніхто не чує,
а в неї ж імідж красотулі….
Але те ЩОСЬ отак скакало,
навряд чи й куля б наздогнала
Красуня облизня й спіймала,
Хоч абсолютно не чекала
Вона ж його лише вкусила
Він вдавсь жорстким – на мить впустила,
а коржик же (ще та зараза)
до лісу дременув відразу
Я ж дуже-дуже здивувався
якщо по правді, то злякався,
адже так вчора перепив,
що ледь Кіндратій не вхопив….
І тут от – наслідки суттєві:
І зорові, і всі чуттєві
Ну всьо, подумав, діло – швах,
пропав ти, бідний Аристарх!!!
Тихенько став, перехрестився,
навкруг уважно подивився,
нікого не побачив. То́му
якось й поплентався додому….
Минуло з тиждень і наслухав:
міліціянт сердито дмухав
і все лисиці дорікав, що з’їла ніби колобка –
якраз внизу біля горбка
Я зрозумів – «мій» хлібовиріб!!!
що в серці став уже як гиря:
в думках ніяк не залишав
вночі аж спати заважав….
Почув – від серця відлягло:
Воно ж насправді все було!!!
Тож хочу виправдать лисицю,
цю нашу лісову царицю:
Вона не їла! Я ручаюсь.
Був очевидцем. Так вже сталось!
******
Лисиця хвастатись любила,
то й розказала, як уміла
І світ подумав – то вона,
триклята зжерла колобка
а він утік… такі-то справи..
то й ми шукаймо його з вами…
Харків, 5.09.2015
